«Революционное увольнение выборного руководителя объединения граждан «Юридическая газета» № 10 (191) от 10.03.2009
Публикация напечатана на языке оригинала.
Революційне звільнення виборного керівника об’єднання громадян
Юридична практика оскарження неправомірного звільнення, хоча такі спори значно поширені і найближчим часом очікується їх кількісне зростання, все ще має свої «білі плями». Одним із таких прикладів є судове оскарження звільнення виборного керівника об’єднання громадян, який очолював виконавчий орган організації і був переобраний рішенням загальних зборів.
Наша юридична фірма супроводжувала підготовку загальних зборів 100 тисячного об’єднання громадян, на яких відбулося «революційне» переобрання першої посадової особи (Президента). Причиною цього став конфлікт між керівництвом та лідерами місцевих осередків та Президентом організації, який, на їх думку, унеможливлював нормальну роботу, але через особисті амбіції Президент категорично відмовився покидати посаду і всіляко протидіяв скликанню загальних зборів. Тому незабаром нам довелося захищати саму організацію та новообране керівництво в суді від повернення її «колишніх» на підставі цивільних норм, а врешті і законодавства про працю України. Зокрема, колишній керівник був штатним працівником апарату об’єднання громадян і пред’явив до суду позов про поновлення на роботі через нібито незаконне звільнення.
Здійснивши ґрунтовний аналіз українського законодавства з даної теми, враховуючи своєрідність даного спору та досить бідну судову практику щодо об’єднань громадян, ми з’ясували наступну інформацію, яка може бути корисною для юридичної спільноти.
1. З точки зору цивільного права, загальні збори мають безумовне право переобрати керівництво об’єднання громадян в будь-який час.
Відповідно до ч. 2 ст. 83, ст. 85 ЦК України, об’єднання громадян є непідприємницькими товариствами, на які поширюється відповідне правове регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Згідно з ч. 1-3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Тому з точки зору цивільного (корпоративного) права, якщо в статутному документі об’єднання громадян не визначені підстави усунення керівника від виконання його обов’язків, право загальних зборів (конференції, з’їзду) переобрати виконавчий орган (керівника) є безумовним.
2.З точки зору трудового права, звільнення керівника виконавчого органу з виборної платної посади повинно відбуватись виключно в порядку та на підставах, передбачених законодавством про працю України.
Проблема виникає в площині законодавства про працю, якщо керівник є штатним працівником апарату (секретаріату) організації.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про об’єднання громадян», на працівників апарату об'єднань громадян поширюється законодавство про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування. Ст. 43 Конституції України та Кодекс законів про працю України гарантують захист від незаконного звільнення. Перелік підстав припинення трудового договору, що міститься в ст. 36 КЗпП України, ґрунтується виключно на нормах законодавства про працю. Наслідком порушення підстав та процедури припинення трудового договору є поновлення на роботі працівника, згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством. Таким чином, ч. 3 ст. 147-1 КЗпП України прямо суперечить ч. 3 ст. 99 ЦК України щодо підстав усунення керівника виконавчого органу з виборної платної посади. Окрім того, ст. 148, 149 КЗпП України визначають строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень до працівників. Ці умови є досить жорсткими для чисельного об’єднання громадян, де немає власника, а скликанню загальних зборів повинні передувати збори місцевих осередків.
Таким чином, в рішенні та/або у протоколі загальних зборів має бути посилання на підставу звільнення (переобрання) керівника, із дотриманням всіх процедурних норм, встановленим законодавством про працю України. Надалі, рішення загальних зборів може бути конкретизоване в окремому наказі новообраного керівника, який має право звільняти штатних працівників апарату об’єднання громадян, однак на нашу думку, достатньо і самого рішення загальних зборів.
Найпростіше в нашому випадку було посилатись на п. 1 ст. 41 КЗпП України, згідно з якою трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником. Звільнення керівника за п. 1 ст. 41 КЗпП України не потребує попередньої згоди профспілкових органів, попереднього застосування інших видів дисциплінарних стягнень та інших процедур, дотримання яких у випадку звільнення виборного першого керівника об’єднання громадян є практично неможливим.
3.Спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, в судах не розглядаються?
Ст. 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист, а ст. 124 Конституції встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Тим не менше, ч. 3 ст. 221 КЗпП України в його чинній редакції закріплює, що установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. Згідно з п. 2, 3 ст. 232 КЗпП України, трудові спори за заявами працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах не розглядаються.
Враховуючи особливу правову природу об’єднань громадян та складність процедури обрання та звільнення їх керівництва, логіка двох останніх норм є очевидною. Так само як і їх суперечність ст. 124 Конституції України. При вирішенні цієї проблеми, на нашу думку, слід враховувати положення спеціального законодавства щодо об’єднань громадян.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про об’єднання громадян», об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України. Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про об’єднання громадян», втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, крім випадків, передбачених Законом.
Тому вважаємо, що оскільки Конституція України поширює юрисдикцію судів на всі правовідносини, що виникають в державі, суди не мають права відмовляти в прийнятті до розгляду відповідних позовних заяв, однак не можуть приймати рішення про задоволення позовних вимог по суті таких спорів, оскільки призначення та звільнення виборного керівника громадської організації відноситься виключно до внутрішньої компетенції громадської організації. Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання на основі принципів самоврядування, добровільності та рівноправності їх членів (учасників).
Суд як орган державної влади не повинен втручатись у внутрішню діяльність об’єднання громадян, змінюючи волевиявлення її загальних зборів. Враховуючи особливу правову природу об’єднань громадян, їх діяльність на основі принципів добровільності та самоврядування, припустити роботу об’єднання громадян під керівництвом особи, яка була переобрана загальними зборами та не визнається керівниками місцевих осередків, неможливо.
Враховуючи вищевикладені доводи та інші наші пояснення у справі, суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Анастасія Москаленко
Директор Юридичної фірми «Москаленко і Партнери», м. Київ.
