«Досудебное урегулирование конфликта с кредитором»
18.09.2012
Публикация напечатана на языке оригинала:
http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-812/
«Досудове врегулювання конфлікту з кредитором»
Згідно з абзацом 7 п. 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 9.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Таким чином, можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають спосіб захисту їхніх прав. Що стосується господарських правовідносин, ст. 5 ГПК України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Ця норма дає можливість окремо передбачати в договорі умови та порядок досудового врегулювання спору. Досудове врегулювання спорів може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Такої думки притримуються і суди касаційної інстанції, зокрема ВГСУ у постанові від 22 грудня 2009 р. № 12/1278 , 24 жовтня 2006 р. № 2/238 не скасував рішення районного суду та апеляційної інстанції лише на підставі того, що не була виконана вимога договору про досудове врегулювання спору. В якості виключення із загального правила можна навести ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року № 6-22276св11 , в якій суд задовольнив касаційну скаргу на підставі того, що “у матеріалах справи не міститься досудова вимога, адресована поручителю ОСОБА_4, відтак, судом не встановлювалася та не досліджувалася обставина про те, чи направлялась кредитором ця вимога. Вказане має юридичне значення для правильного вирішення спору, оскільки в разі отримання такої письмової вимоги, поручитель мала право погасити прострочений платіж із тим, щоб не було підстав для дострокового стягнення всієї суми кредиту”. Отже, в даному випадку дотримання процедури досудового врегулювання було обов’язковим і виявилося визначальним для прийняття рішення судом. Ініціювати процедуру позасудового врегулювання спору можуть як кредитор, так і боржник. У разі якщо сторони вирішили спробувати врегулювати спір мирним шляхом, то їм необхідно обрати спосіб, який дозволить це зробити максимально вигідно для обох сторін даних правовідносин. Найбільш поширеним способом є ведення переговорів. При цьому одним з важливих моментів для їх успішного проведення є необхідність переконати кредитора в їх проведенні. Адже трапляються ситуації, коли будь-які листи адресовані банку, ним ігноруються, а потім вже при зустрічі з представником кредитора у суді виявляється, що запропонований боржником варіант вирішення конфліктної ситуації є слушним. Суд оголошує перерву за клопотанням банку задля того, щоб останній все ж розглянув запропоноване компромісне вирішення справи. Розглянемо можливі варіанти домовленостей між кредитором та боржником. 1. Надання відстрочки виконання зобов’язання Для надання відстрочки необхідно звернутися до банку з листом на ім'я керівництва банку з поясненням причин тимчасової неплатоспроможності й проханням про надання відстрочки по оплаті кредиту без нарахування неустойки. Для прийняття рішення про відстрочення виконання зобов’язання банк оцінює кредитоспроможність позичальника на основі таких критеріїв: забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків; репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, додержання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни); оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту); економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо. 2. Повне або часткове припинення основного зобов’язання (новація) Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК. Тобто оновлення зобов’язання шляхом заміни одного зобов’язання іншим. Крім того, новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Цікаво, що, наприклад, у рішеннях Печерського районного суду від 29 квітня 2011 року № 2-385/11 , від 18 квітня 2012 року № 2-916/12 судом розглядається як новація: зміна відсоткової ставки, пролонгація строку остаточного виконання кредитних зобов`язань, зміна графіка погашення заборгованості шляхом збільшення платежів. Недоліком вирішення конфлікту даним способом є те, після новації певного договору часто не уточняється статус поручителя або статус заставленого майна, що в майбутньому призводить до необхідності звернення в суд. 3. Надання розстрочки наявного боргу У разі отримання від банку листа-повідомлення або претензії про наявність боргу, боржнику необхідно з’ясувати суму боргу, а також, за який період він був нарахований. Для цього потрібно зробити письмовий запит до банку з вимогою надати акти звірки взаєморозрахунків. Після отримання такої інформації про заборгованість необхідно скласти лист адресований до банку, з проханням розстрочити наявний борг, зазначити на який період, джерела доходу, з яких він буде сплачуватися, інформації про господарську діяльність боржника, відкриті банківські рахунки, належне на праві власності майно, а також квитанції про сплату боргу на сьогоднішній день. Як правило, виконання знову досягнутих домовленостей гарантується видачею різного роду забезпеченням (найбільш часто зустрічається - застава). На практиці нерідко трапляються ситуації, коли банк взагалі ігнорує чисельні запити боржника, і лише у суді видається можливим отримати необхідні документи. Єдине, що залишається робити в такій ситуації - це зберігати докази поштового відправлення листів задля їх пред’явлення суду для підтвердження готовності виплачувати борги. Невід’ємним фактором ефективного досудового врегулювання юридичних конфліктів є вміння правильного поводження з діловими паперами. Досудове вирішення справи потрібно проводити за допомогою засобів, що забезпечують повну фіксацію останнього. Кожен момент переговорів, звернень має бути зафіксований письмово, за допомогою звуко-, відео- записувального технічного засобу. Не зайвим буде мати при собі технічні пристрої за допомогою яких можна реалізувати зазначене. Отже, підсумовуючи викладене варто зазначити, що досудове вирішення спорів має ряд переваг. Зокрема, суттєва економія часу у разі знаходження консенсусу між сторонами, або навпаки можливість затягнути сплату боргу у разі недосягнення компромісу, заощадження фінансових ресурсів, збереження репутації за рахунок меншого розголосу проблемної ситуації, а також і те, що не арештуються рахунки і майно. Однак досудовому врегулюванню спорів існують і недоліки, серед яких основну групу складають недостатність гарантованості інтересів сторін. Тому на сьогоднішній день досить поширеною є практика є поєднання позасудових та судових процедур. Так, останнім часом широко використовується наступна схема: кредитор звертається до суду з позовом і паралельно веде з боржником переговори про позасудове врегулювання спору. У разі якщо сторонам вдається владнати конфлікт за рамками судової процедури - позивач відмовляється від позову (повністю або в частині), або відповідач визнає позов (відповідно, повністю або в частині), або сторони укладають мирову угоду в суді,в якій відображаються досягнуті домовленості.
Катерина Шамборська молодший юрист
http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-812/
«Досудове врегулювання конфлікту з кредитором»
Згідно з абзацом 7 п. 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 9.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Таким чином, можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають спосіб захисту їхніх прав. Що стосується господарських правовідносин, ст. 5 ГПК України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Ця норма дає можливість окремо передбачати в договорі умови та порядок досудового врегулювання спору. Досудове врегулювання спорів може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Такої думки притримуються і суди касаційної інстанції, зокрема ВГСУ у постанові від 22 грудня 2009 р. № 12/1278 , 24 жовтня 2006 р. № 2/238 не скасував рішення районного суду та апеляційної інстанції лише на підставі того, що не була виконана вимога договору про досудове врегулювання спору. В якості виключення із загального правила можна навести ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року № 6-22276св11 , в якій суд задовольнив касаційну скаргу на підставі того, що “у матеріалах справи не міститься досудова вимога, адресована поручителю ОСОБА_4, відтак, судом не встановлювалася та не досліджувалася обставина про те, чи направлялась кредитором ця вимога. Вказане має юридичне значення для правильного вирішення спору, оскільки в разі отримання такої письмової вимоги, поручитель мала право погасити прострочений платіж із тим, щоб не було підстав для дострокового стягнення всієї суми кредиту”. Отже, в даному випадку дотримання процедури досудового врегулювання було обов’язковим і виявилося визначальним для прийняття рішення судом. Ініціювати процедуру позасудового врегулювання спору можуть як кредитор, так і боржник. У разі якщо сторони вирішили спробувати врегулювати спір мирним шляхом, то їм необхідно обрати спосіб, який дозволить це зробити максимально вигідно для обох сторін даних правовідносин. Найбільш поширеним способом є ведення переговорів. При цьому одним з важливих моментів для їх успішного проведення є необхідність переконати кредитора в їх проведенні. Адже трапляються ситуації, коли будь-які листи адресовані банку, ним ігноруються, а потім вже при зустрічі з представником кредитора у суді виявляється, що запропонований боржником варіант вирішення конфліктної ситуації є слушним. Суд оголошує перерву за клопотанням банку задля того, щоб останній все ж розглянув запропоноване компромісне вирішення справи. Розглянемо можливі варіанти домовленостей між кредитором та боржником. 1. Надання відстрочки виконання зобов’язання Для надання відстрочки необхідно звернутися до банку з листом на ім'я керівництва банку з поясненням причин тимчасової неплатоспроможності й проханням про надання відстрочки по оплаті кредиту без нарахування неустойки. Для прийняття рішення про відстрочення виконання зобов’язання банк оцінює кредитоспроможність позичальника на основі таких критеріїв: забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків; репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, додержання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни); оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту); економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо. 2. Повне або часткове припинення основного зобов’язання (новація) Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК. Тобто оновлення зобов’язання шляхом заміни одного зобов’язання іншим. Крім того, новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Цікаво, що, наприклад, у рішеннях Печерського районного суду від 29 квітня 2011 року № 2-385/11 , від 18 квітня 2012 року № 2-916/12 судом розглядається як новація: зміна відсоткової ставки, пролонгація строку остаточного виконання кредитних зобов`язань, зміна графіка погашення заборгованості шляхом збільшення платежів. Недоліком вирішення конфлікту даним способом є те, після новації певного договору часто не уточняється статус поручителя або статус заставленого майна, що в майбутньому призводить до необхідності звернення в суд. 3. Надання розстрочки наявного боргу У разі отримання від банку листа-повідомлення або претензії про наявність боргу, боржнику необхідно з’ясувати суму боргу, а також, за який період він був нарахований. Для цього потрібно зробити письмовий запит до банку з вимогою надати акти звірки взаєморозрахунків. Після отримання такої інформації про заборгованість необхідно скласти лист адресований до банку, з проханням розстрочити наявний борг, зазначити на який період, джерела доходу, з яких він буде сплачуватися, інформації про господарську діяльність боржника, відкриті банківські рахунки, належне на праві власності майно, а також квитанції про сплату боргу на сьогоднішній день. Як правило, виконання знову досягнутих домовленостей гарантується видачею різного роду забезпеченням (найбільш часто зустрічається - застава). На практиці нерідко трапляються ситуації, коли банк взагалі ігнорує чисельні запити боржника, і лише у суді видається можливим отримати необхідні документи. Єдине, що залишається робити в такій ситуації - це зберігати докази поштового відправлення листів задля їх пред’явлення суду для підтвердження готовності виплачувати борги. Невід’ємним фактором ефективного досудового врегулювання юридичних конфліктів є вміння правильного поводження з діловими паперами. Досудове вирішення справи потрібно проводити за допомогою засобів, що забезпечують повну фіксацію останнього. Кожен момент переговорів, звернень має бути зафіксований письмово, за допомогою звуко-, відео- записувального технічного засобу. Не зайвим буде мати при собі технічні пристрої за допомогою яких можна реалізувати зазначене. Отже, підсумовуючи викладене варто зазначити, що досудове вирішення спорів має ряд переваг. Зокрема, суттєва економія часу у разі знаходження консенсусу між сторонами, або навпаки можливість затягнути сплату боргу у разі недосягнення компромісу, заощадження фінансових ресурсів, збереження репутації за рахунок меншого розголосу проблемної ситуації, а також і те, що не арештуються рахунки і майно. Однак досудовому врегулюванню спорів існують і недоліки, серед яких основну групу складають недостатність гарантованості інтересів сторін. Тому на сьогоднішній день досить поширеною є практика є поєднання позасудових та судових процедур. Так, останнім часом широко використовується наступна схема: кредитор звертається до суду з позовом і паралельно веде з боржником переговори про позасудове врегулювання спору. У разі якщо сторонам вдається владнати конфлікт за рамками судової процедури - позивач відмовляється від позову (повністю або в частині), або відповідач визнає позов (відповідно, повністю або в частині), або сторони укладають мирову угоду в суді,в якій відображаються досягнуті домовленості.
Катерина Шамборська молодший юрист
