“The Concept of Restorative Justice in the Light of Criminal Legal Reform” // “The Legal Newspaper” as of 11.01.2011 № 1-2
11.01.2011
The article is published in original language.
RESTORATIVE JUSTICE:
Концепція відновного (кримінального) правосуддя в світлі кримінально – правової реформи
Москаленко Анастасія,
Пономаренко Ірина
Концепція Restorative Justice привертає дедалі більшу увагу громадськості та набуває свого втілення тією чи іншою мірою в кримінальному процесі багатьох розвинених країн світу (США, Канада, Великобританія та ін.). До неї вдаються уряди у відповідь на невдоволення традиційною системою кримінального правосуддя: її неспроможністю знизити рівень рецидиву злочинів, забезпечити психологічну реабілітацію злочинця і потерпілого, запровадити відшкодування злочинцем завданої потерпілому шкоди
Європейське та американське законодавство все більшою мірою втілюють цю концепцію щодо правосуддя у справах неповнолітніх та щодо осіб, які вперше вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості.
Дослідження західних науковців підтверджують, що заходи відновного правосуддя, застосовані окремо або паралельно з традиційними заходами, призводять до наступних наслідків:
-зниження рівня рецидиву злочинності;
-попередження вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів особами, які раніше притягались за вчинення злочинів меншої тяжкості;
-підвищення ефективності перевиховання правопорушника та повернення його до нормального життя за допомогою психологічної допомоги,участі в процесі місцевої громади та найближчого оточення правопорушника, контактів із потерпілим;
-часткове або повне відшкодування потерпілому завданої шкоди та його психологічна реабілітація;
-фокусування кримінальної юстиції насамперед на компенсаційній функції кримінального правосуддя, а вже потім – на каральній.
1. Поняття відновного правосуддя
Тоні Маршалл з Консорціуму відновного правосуддя у Великобританії запропонував робоче визначення, що знайшло велику підтримку серед професіоналів: "Відновне правосуддя - це процес, при якому всі сторони, що пов’язані певним злочином, зібралися разом, щоб вирішити на колективній основі, як боротися з наслідками злочину та його впливом на майбутнє". Баземор і Уолгрейв надали ще одне визначення: "Відновне правосуддя є дією, що в першу чергу орієнтована на вчинення правосуддя з метою відшкодування збитків, що жертви і постраждале суспільство понесли через конфлікт, в т.ч. кримінальний конфлікт". Це визначення звертає належну увагу на інноваційний аспект відновного правосуддя: головна роль зарезервована для жертви і спільноти. Відновне правосуддя створює для злочинця зобов'язання відновити стан речей до порушення. Відновне правосуддя залучає жертву, злочинця, і суспільство до пошуку рішень, які сприяють виправленню, примиренню та заспокоєнню .
2. Принципи відновного правосуддя
Програми відновного правосуддя ґрунтуються на наступних основних принципах.
Перший принцип стосується відшкодування завданої шкоди та справедливості. Йдеться про те, що потерпілий та його потреби мають стати центральними в процесі правосуддя, оскільки шкоду завдано конкретній людині, становище якої має бути відновлене.
Другий принцип передбачає, що правопорушник повинен прийняти відповідальність за свій вчинок, тобто брати до уваги потреби потерпілого – усвідомити свою провину й відшкодувати завдані збитки; ліквідувати мотивацію правопорушника до вчинення злочинів. Відповідальність витлумачується як “відповідь” порушника на власні дії, що спричинили шкоду іншому, тобто дії особи, що мають на меті виправити наслідки протиправної поведінки. Відправною точкою є шкода, яка була завдана, та її відшкодування самим правопорушником, а не формальне порушення закону.
Третій принцип – самовизначення сторін. Він ґрунтується на припущенні про прагнення людей домовитися і передбачає делегування сторонам права на самостійне ухвалення рішення. Потерпілі від злочину повинні мати можливість повною мірою брати участь у процесі, якщо вони того побажають. Відновне правосуддя прагне до реінтеграції всіх зацікавлених сторін, відкриває двері для ефективної участі тих, хто, як правило, не має голосу у традиційних системах кримінального правосуддя: злочинців, потерпілих, їх сімей і сусідів. Результати прийнятого рішення повинні бути справедливими і зрозумілими для всіх учасників. Роллю уряду при цьому є збереження всього громадського порядку і підтримання справедливості .
Четвертим принципом відновного правосуддя є залучення до процесу найближчого соціального оточення та представників місцевої громади (наприклад, сім’я, школа, гурток тощо). Зміцнення спільноти, для запобігання подальшого збитку, сприяє зціленню потерпілого та допомагає правопорушникові виправити скоєне, змінити свою поведінку, перевиховатися, а також попереджує поширення злочинності серед інших членів громади. Відновне правосуддя орієнтоване на майбутнє. У центрі уваги - не покарання, а те, як створити здорове та безпечне середовище для суспільства, яе забезпечити залучення та розширення прав і можливостей постраждалих громад у рамках процесу відправлення правосуддя. Джон Брейтуейт вважає, що засоби відновного правосуддя можуть грати важливу превентивну роль: "Відновне правосуддя може змінити маргінальне становище попередження злочинності як елементу в системі кримінального правосуддя. Воно може забезпечити мотивацію і широку участь громад у попередженні злочинності."
3. Форми відновного правосуддя та їх критичний огляд.
Існує багато моделей (форм) відновного правосуддя. Найпоширенішими з них є:
програми примирення потерпілих і правопорушників (відомі також як "медіація", "посередництво", "конференції жертв і правопорушників");
кола правосуддя - програми, в основі яких лежать традиції північноамериканських індіанців (проводяться переважно в Канаді);
сімейні конференції (батьківщина - Нова Зеландія);
програми сприяння жертвам;
програми сприяння екс-злочинцям;
реституція;
залучення до суспільних робіт тощо.
Зосередимо увагу на окремих моделях.
1.Медіація
Посередництво (медіація) є найбільш розвиненою моделлю відновного правосуддя. Як правило, жертва і злочинець отримують можливість зустрітися лицем до лиця в контрольованих умовах і за участі спеціально підготовленого та навченого посередника, який володіє психологією та юриспруденцією. У випадках, коли одна або обидві сторони не бажають зустрічатися, можуть бути використані такі інструменти, як відео-повідомлення або листи. У ході зустрічі обидві сторони мають можливість задати одне одному невирішені питання про злочин і отримують шанс краще зрозуміти вплив злочину на кожного з них.
В світі поширені наступні моделі медіації в кримінальному судочинстві:
-церковно-орієнтована медіація, адже багато релігій розглядають ідеї відновного правосуддя як духовний шлях зцілення учасників конфлікту;
-медіація через приватні агентства, тобто спеціальні некомерційні організації, організовані саме для потреб членів місцевої громади щодо кримінального посередництва;
-модель, що функціонує на базі випробувальних установ, зазвичай використовується для неповнолітніх правопорушників. Часто процедуру посередництва може проводити працівник служби пробації;
-модель, що застосовується в спеціальних центрах медіації, що спеціалізуються на самостійному вирішенні несерйозних кримінальних та інших спорів.
2.Кола примирення
Кола примирення (їх також називають «колами правосуддя») мають своє коріння в традиціях практики зцілення і реабілітації канадських корінних народів і корінних народів на південному заході США. Ідея винесення вироку в результаті проведення “кола” була відроджена у 1992 році Баррі Стюартом, головою Верховного суду штату Юкон, і в даний час офіційно визнана судом Канади.
Ця модель передбачає можливість запросити будь-якого члена громади до участі в процесі. Учасники сідають так, щоб створити коло, і обговорення спрямовується від однієї особи до іншої, доки учасники дискусії не прийдуть до рішення. Моделі відновного правосуддя “кола” розвивалися в таких двох загальних напрямках: парадигма зцілення (кола зцілення), для того, щоб урегулювати певну ситуацію та парадигма спільного правосуддя (кола примирення), які обмежуються наданням рекомендації судовим органам щодо вирішення конкретної справи.
Кола проводяться по-різному в кожній громаді, але зазвичай виглядають як багатоступінчасті процедури, які включають в себе кола порозуміння, відновні кола (для правопорушника і родини, для постраждалого і родини, для правопорушника, постраждалого і спільноти), кола оголошення вироку і перевірки вироку на етапі виконання. Кожне з таких кіл має різноманітні цілі й структуру, а власне процес проведення може певним чином варіюватися. До того ж, кола залучають до своєї структури багато компонентів інших форм відновного правосуддя, як-то: особиста зустріч жертви і правопорушника, що набуває форми посередництва між правопорушником і потерпілим; залучення членів родин і друзів потерпілих і правопорушників до участі в родинній або громадській раді.
Кожен штат має т.зв. "наглядача", роль якого полягає в проведенні відповідної процедури. Хоча суддя зазвичай присутній, його або її роль мало відрізняється від ролі інших членів “засідання”. Дійсно, всі учасники розглядаються як однаково відповідальні за процес і його результати. Відповідно до традицій з метою уникнення конфронтації допускається існування кількох істин. Одне коло може зайняти кілька годин, даючи кожній людині справжній шанс висловити свої почуття і думки.
Як правило, кола проводяться в іншому місці, ніж судове засідання, і мають справу з особами, що вперше вчинили злочин (щоб запобігти подальшому рецидиву). Громадські групи підтримки часто комплектуються добровольцями і працюють з дуже невеликим бюджетом, - пише Кеті Дероса для "Victoria Times Colonist", 2009. Для прикладу вона описує практику відновного правосуддя громади, що влючає близько 40 волонтерів, які опрацьовують приблизно 40 випадків на рік.
Злочинець повинен звернутися до суду, щоб провести коло, суддя ж повинен забезпечити процедуру відповідно до конкретного типу справ і прийняти до розгляду заяву злочинця. У справі Р. проти Морін [1995] SJ 457 (стор. 69-90) визначені критерії, якими повинні керуватися судді, щоб прийняти рішення про проведення кола правосуддя:
чітко прослідковується підтримка спільноти;
є достатні ресурси в громади;
правопорушник відчуває відповідальність перед спільнотою;
злочинець хоче змінити свій спосіб життя;
і злочинець визнав себе винним або взяв на себе відповідальність за злочин.
Правопорушник, який не розуміє значення заподіяної шкоди, може отримати таке розуміння, пройшовши через «коло». Знову ж таки, кола використовуються на різних стадіях кримінального судочинства, найперше - як комплементарна (диспозитивна) форма, і, в інших випадках, - як альтернатива або доповнення до формальних процедур у судовому засіданні. У Канаді кола правосуддя, як правило, практикуються після вироку. Інші форми кола правосуддя, такі як коло зцілення або коло підтримки та відповідальності, також використовуються на різних стадіях кримінального процесу.
Звичайно, в українських умовах запровадження аналогічної форми є неможливим та недоцільним, але використання її елементів, особливо для громад маленьких міст, сіл та селищ, національних меншин, може мати вагомий вплив та зниження рівня локальної злочинності, перевиховання злочинців та реабілітацію їх жертв.
3.Сімейні конференціїі
Сімейні конференціїі (громадські конференції) беруть свій початок в традиціях корінних народів маорі з Нової Зеландії. Чим більша група людей, що бере участь у процедурі, тим більше сімейні конференціїі стають схожі на модель медіації між жертвою і злочинцем. Тут жертви, злочинець, їх відповідні групи підтримки, поряд з професіоналами, такими як психологи, співробітники поліції і юристи, які беруть участь у засіданні діють під керівництвом навчених інструкторів.
За визначенням групові сімейні конференції – це зібрання, де молода людина, що скоїла злочин, та інші учасники процесу обговорюють те, яким чином можна допомоги підліткові :
- усвідомити те, що було вчинено та навчитися на власних помилках;
- знайти практичні щляхи для молодої людини відновити порушений стан речей;
- зрозуміти причини скоєння протиправного діяння та допомогти налагодити життя в подальшому .
Такі процедури можуть включати в себе програми по налагодженню життєвих навичок, влаштування підлітка на роботу, навчання або спортивні заходи.
У Новій Зеландії застосування відновного правосуддя, зокрема, сімейних конференцій, у випадках скоєння правопорушень неповнолітніми дозволяється Законом про неповнолітніх та їх сім’ї від 1989 р.
Проведення конференцій покладається на Департамент соціального забезпечення, до участі також запрошуються інші офіційні особи, зокрема, поліція. Згідно новозеландської моделі, на конференції присутні не тільки потерпілий і правопорушник, а й члени родини правопорушника. Під час процедури усі учасники обговорюють ситуацію, що склалася. Після чого правопорушник та його родина залишають кімнату для прийняття рішення стосовно подальших дій правопорушника для відшкодування завданих збитків.
Метою конференцій є сприяння тому, щоб правопорушник прийняв відповідальність та відшкодував збитки. За результатами сімейних конференцій готуються рекомендації для ювенальних судів стосовно рішення щодо неповнолітнього правопорушника.
Висновки
Підсумовуючи вищевикладене, на нашу думку, інноваційна концепція Restorative Justice беззаперечно заслуговує на увагу і потребує подальшого вивчення українськими фахівцями як в контексті іноземного досвіду, так і в напрямку розробки власних технік примирення та відшкодування, заснованих на національному досвіді та пристосованих до української реальності.
Ця концепція повинна розглядатись більш широко, ніж через її окремі вищевказані форми, а як один із основних принципів та ідей, що реалізуються через весь процес кримінального правосуддя і включають будь-які заходи перевиховання злочиння, його примирення з потерпілим, застосування до злочинця заходів виховного та громадського впливу, врахування інтересів потерпілого в кримінальному процесі та повного відшкодування завданої йому шкоди.
Найбільш значущою спробою запровадження технік Restorative Justice в Україні можна вважати законопроекти № 3412 «Проект Закону про пробацію» та № 3413 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження пробації)», подані народним депутатом України Швецем В.Д., які зараз перебувають на розгляду в Парламенті.
При втіленні реформи кримінального процесу та розробці нового Кримінально-процесуального кодексу необхідним є ґрунтовне вивчення іноземного досвіду із застосування форм та технік Restorative Justice для запозичення найкращих із них та пристосування їх до правової реальності в Україні, а також розробка та запровадження власних українських технік Restorative Justice з метою зниження рецидиву злочинності, перевиховання правопорушників, реабілітації потерпілих та відшкодування завданої злочинами шкоди.
Це має бути ще одним етапом створення в Україні якісно нової, високоефективної та справедливої системи кримінального судочинства.
Список використаної літератури:
1.The restorative justice model and its corruption. Електронний ресурс. - [Режим доступу]: http://www.sfu.ca/cfrj/fulltext/vaes.pdf
2.H. ZEHR, Changing Lenses: a New Focus for Crime and Justice, Ontario, Herald Press, 1990, 181.
3.Calgary Community Conferencing. Електронний ресурс. - [Режим доступу]: http://www.calgarycommunityconferencing.com/our_beliefs.asp
4.S. SHARPE, Restorative Justice: a Vision for Healing and Change, Edmonton, Edmonton Victim Offender Mediation Society, 1998, 7-12.
5.Restorative Justice Online (a service of the Prison Fellowship International Centre for Justice and Reconciliation). Електронний ресурс. - [Режим доступу]:http://www.restorativejustice.org/university-classroom/01introduction
6.Kevin Libin. Sentencing circles for aboriginals: Good justice? National Post • Thursday, Feb. 26, 2009
7.http://www.nationalpost.com/news/story.html?id=1337495
8.http://www.cyf.govt.nz/youth-justice/family-group-conferences.html#Whathappensatafamilygroupconference5
9.http://www.realjustice.org/articles.html?articleId=424
RESTORATIVE JUSTICE:
Концепція відновного (кримінального) правосуддя в світлі кримінально – правової реформи
Москаленко Анастасія,
Пономаренко Ірина
Концепція Restorative Justice привертає дедалі більшу увагу громадськості та набуває свого втілення тією чи іншою мірою в кримінальному процесі багатьох розвинених країн світу (США, Канада, Великобританія та ін.). До неї вдаються уряди у відповідь на невдоволення традиційною системою кримінального правосуддя: її неспроможністю знизити рівень рецидиву злочинів, забезпечити психологічну реабілітацію злочинця і потерпілого, запровадити відшкодування злочинцем завданої потерпілому шкоди
Європейське та американське законодавство все більшою мірою втілюють цю концепцію щодо правосуддя у справах неповнолітніх та щодо осіб, які вперше вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості.
Дослідження західних науковців підтверджують, що заходи відновного правосуддя, застосовані окремо або паралельно з традиційними заходами, призводять до наступних наслідків:
-зниження рівня рецидиву злочинності;
-попередження вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів особами, які раніше притягались за вчинення злочинів меншої тяжкості;
-підвищення ефективності перевиховання правопорушника та повернення його до нормального життя за допомогою психологічної допомоги,участі в процесі місцевої громади та найближчого оточення правопорушника, контактів із потерпілим;
-часткове або повне відшкодування потерпілому завданої шкоди та його психологічна реабілітація;
-фокусування кримінальної юстиції насамперед на компенсаційній функції кримінального правосуддя, а вже потім – на каральній.
1. Поняття відновного правосуддя
Тоні Маршалл з Консорціуму відновного правосуддя у Великобританії запропонував робоче визначення, що знайшло велику підтримку серед професіоналів: "Відновне правосуддя - це процес, при якому всі сторони, що пов’язані певним злочином, зібралися разом, щоб вирішити на колективній основі, як боротися з наслідками злочину та його впливом на майбутнє". Баземор і Уолгрейв надали ще одне визначення: "Відновне правосуддя є дією, що в першу чергу орієнтована на вчинення правосуддя з метою відшкодування збитків, що жертви і постраждале суспільство понесли через конфлікт, в т.ч. кримінальний конфлікт". Це визначення звертає належну увагу на інноваційний аспект відновного правосуддя: головна роль зарезервована для жертви і спільноти. Відновне правосуддя створює для злочинця зобов'язання відновити стан речей до порушення. Відновне правосуддя залучає жертву, злочинця, і суспільство до пошуку рішень, які сприяють виправленню, примиренню та заспокоєнню .
2. Принципи відновного правосуддя
Програми відновного правосуддя ґрунтуються на наступних основних принципах.
Перший принцип стосується відшкодування завданої шкоди та справедливості. Йдеться про те, що потерпілий та його потреби мають стати центральними в процесі правосуддя, оскільки шкоду завдано конкретній людині, становище якої має бути відновлене.
Другий принцип передбачає, що правопорушник повинен прийняти відповідальність за свій вчинок, тобто брати до уваги потреби потерпілого – усвідомити свою провину й відшкодувати завдані збитки; ліквідувати мотивацію правопорушника до вчинення злочинів. Відповідальність витлумачується як “відповідь” порушника на власні дії, що спричинили шкоду іншому, тобто дії особи, що мають на меті виправити наслідки протиправної поведінки. Відправною точкою є шкода, яка була завдана, та її відшкодування самим правопорушником, а не формальне порушення закону.
Третій принцип – самовизначення сторін. Він ґрунтується на припущенні про прагнення людей домовитися і передбачає делегування сторонам права на самостійне ухвалення рішення. Потерпілі від злочину повинні мати можливість повною мірою брати участь у процесі, якщо вони того побажають. Відновне правосуддя прагне до реінтеграції всіх зацікавлених сторін, відкриває двері для ефективної участі тих, хто, як правило, не має голосу у традиційних системах кримінального правосуддя: злочинців, потерпілих, їх сімей і сусідів. Результати прийнятого рішення повинні бути справедливими і зрозумілими для всіх учасників. Роллю уряду при цьому є збереження всього громадського порядку і підтримання справедливості .
Четвертим принципом відновного правосуддя є залучення до процесу найближчого соціального оточення та представників місцевої громади (наприклад, сім’я, школа, гурток тощо). Зміцнення спільноти, для запобігання подальшого збитку, сприяє зціленню потерпілого та допомагає правопорушникові виправити скоєне, змінити свою поведінку, перевиховатися, а також попереджує поширення злочинності серед інших членів громади. Відновне правосуддя орієнтоване на майбутнє. У центрі уваги - не покарання, а те, як створити здорове та безпечне середовище для суспільства, яе забезпечити залучення та розширення прав і можливостей постраждалих громад у рамках процесу відправлення правосуддя. Джон Брейтуейт вважає, що засоби відновного правосуддя можуть грати важливу превентивну роль: "Відновне правосуддя може змінити маргінальне становище попередження злочинності як елементу в системі кримінального правосуддя. Воно може забезпечити мотивацію і широку участь громад у попередженні злочинності."
3. Форми відновного правосуддя та їх критичний огляд.
Існує багато моделей (форм) відновного правосуддя. Найпоширенішими з них є:
програми примирення потерпілих і правопорушників (відомі також як "медіація", "посередництво", "конференції жертв і правопорушників");
кола правосуддя - програми, в основі яких лежать традиції північноамериканських індіанців (проводяться переважно в Канаді);
сімейні конференції (батьківщина - Нова Зеландія);
програми сприяння жертвам;
програми сприяння екс-злочинцям;
реституція;
залучення до суспільних робіт тощо.
Зосередимо увагу на окремих моделях.
1.Медіація
Посередництво (медіація) є найбільш розвиненою моделлю відновного правосуддя. Як правило, жертва і злочинець отримують можливість зустрітися лицем до лиця в контрольованих умовах і за участі спеціально підготовленого та навченого посередника, який володіє психологією та юриспруденцією. У випадках, коли одна або обидві сторони не бажають зустрічатися, можуть бути використані такі інструменти, як відео-повідомлення або листи. У ході зустрічі обидві сторони мають можливість задати одне одному невирішені питання про злочин і отримують шанс краще зрозуміти вплив злочину на кожного з них.
В світі поширені наступні моделі медіації в кримінальному судочинстві:
-церковно-орієнтована медіація, адже багато релігій розглядають ідеї відновного правосуддя як духовний шлях зцілення учасників конфлікту;
-медіація через приватні агентства, тобто спеціальні некомерційні організації, організовані саме для потреб членів місцевої громади щодо кримінального посередництва;
-модель, що функціонує на базі випробувальних установ, зазвичай використовується для неповнолітніх правопорушників. Часто процедуру посередництва може проводити працівник служби пробації;
-модель, що застосовується в спеціальних центрах медіації, що спеціалізуються на самостійному вирішенні несерйозних кримінальних та інших спорів.
2.Кола примирення
Кола примирення (їх також називають «колами правосуддя») мають своє коріння в традиціях практики зцілення і реабілітації канадських корінних народів і корінних народів на південному заході США. Ідея винесення вироку в результаті проведення “кола” була відроджена у 1992 році Баррі Стюартом, головою Верховного суду штату Юкон, і в даний час офіційно визнана судом Канади.
Ця модель передбачає можливість запросити будь-якого члена громади до участі в процесі. Учасники сідають так, щоб створити коло, і обговорення спрямовується від однієї особи до іншої, доки учасники дискусії не прийдуть до рішення. Моделі відновного правосуддя “кола” розвивалися в таких двох загальних напрямках: парадигма зцілення (кола зцілення), для того, щоб урегулювати певну ситуацію та парадигма спільного правосуддя (кола примирення), які обмежуються наданням рекомендації судовим органам щодо вирішення конкретної справи.
Кола проводяться по-різному в кожній громаді, але зазвичай виглядають як багатоступінчасті процедури, які включають в себе кола порозуміння, відновні кола (для правопорушника і родини, для постраждалого і родини, для правопорушника, постраждалого і спільноти), кола оголошення вироку і перевірки вироку на етапі виконання. Кожне з таких кіл має різноманітні цілі й структуру, а власне процес проведення може певним чином варіюватися. До того ж, кола залучають до своєї структури багато компонентів інших форм відновного правосуддя, як-то: особиста зустріч жертви і правопорушника, що набуває форми посередництва між правопорушником і потерпілим; залучення членів родин і друзів потерпілих і правопорушників до участі в родинній або громадській раді.
Кожен штат має т.зв. "наглядача", роль якого полягає в проведенні відповідної процедури. Хоча суддя зазвичай присутній, його або її роль мало відрізняється від ролі інших членів “засідання”. Дійсно, всі учасники розглядаються як однаково відповідальні за процес і його результати. Відповідно до традицій з метою уникнення конфронтації допускається існування кількох істин. Одне коло може зайняти кілька годин, даючи кожній людині справжній шанс висловити свої почуття і думки.
Як правило, кола проводяться в іншому місці, ніж судове засідання, і мають справу з особами, що вперше вчинили злочин (щоб запобігти подальшому рецидиву). Громадські групи підтримки часто комплектуються добровольцями і працюють з дуже невеликим бюджетом, - пише Кеті Дероса для "Victoria Times Colonist", 2009. Для прикладу вона описує практику відновного правосуддя громади, що влючає близько 40 волонтерів, які опрацьовують приблизно 40 випадків на рік.
Злочинець повинен звернутися до суду, щоб провести коло, суддя ж повинен забезпечити процедуру відповідно до конкретного типу справ і прийняти до розгляду заяву злочинця. У справі Р. проти Морін [1995] SJ 457 (стор. 69-90) визначені критерії, якими повинні керуватися судді, щоб прийняти рішення про проведення кола правосуддя:
чітко прослідковується підтримка спільноти;
є достатні ресурси в громади;
правопорушник відчуває відповідальність перед спільнотою;
злочинець хоче змінити свій спосіб життя;
і злочинець визнав себе винним або взяв на себе відповідальність за злочин.
Правопорушник, який не розуміє значення заподіяної шкоди, може отримати таке розуміння, пройшовши через «коло». Знову ж таки, кола використовуються на різних стадіях кримінального судочинства, найперше - як комплементарна (диспозитивна) форма, і, в інших випадках, - як альтернатива або доповнення до формальних процедур у судовому засіданні. У Канаді кола правосуддя, як правило, практикуються після вироку. Інші форми кола правосуддя, такі як коло зцілення або коло підтримки та відповідальності, також використовуються на різних стадіях кримінального процесу.
Звичайно, в українських умовах запровадження аналогічної форми є неможливим та недоцільним, але використання її елементів, особливо для громад маленьких міст, сіл та селищ, національних меншин, може мати вагомий вплив та зниження рівня локальної злочинності, перевиховання злочинців та реабілітацію їх жертв.
3.Сімейні конференціїі
Сімейні конференціїі (громадські конференції) беруть свій початок в традиціях корінних народів маорі з Нової Зеландії. Чим більша група людей, що бере участь у процедурі, тим більше сімейні конференціїі стають схожі на модель медіації між жертвою і злочинцем. Тут жертви, злочинець, їх відповідні групи підтримки, поряд з професіоналами, такими як психологи, співробітники поліції і юристи, які беруть участь у засіданні діють під керівництвом навчених інструкторів.
За визначенням групові сімейні конференції – це зібрання, де молода людина, що скоїла злочин, та інші учасники процесу обговорюють те, яким чином можна допомоги підліткові :
- усвідомити те, що було вчинено та навчитися на власних помилках;
- знайти практичні щляхи для молодої людини відновити порушений стан речей;
- зрозуміти причини скоєння протиправного діяння та допомогти налагодити життя в подальшому .
Такі процедури можуть включати в себе програми по налагодженню життєвих навичок, влаштування підлітка на роботу, навчання або спортивні заходи.
У Новій Зеландії застосування відновного правосуддя, зокрема, сімейних конференцій, у випадках скоєння правопорушень неповнолітніми дозволяється Законом про неповнолітніх та їх сім’ї від 1989 р.
Проведення конференцій покладається на Департамент соціального забезпечення, до участі також запрошуються інші офіційні особи, зокрема, поліція. Згідно новозеландської моделі, на конференції присутні не тільки потерпілий і правопорушник, а й члени родини правопорушника. Під час процедури усі учасники обговорюють ситуацію, що склалася. Після чого правопорушник та його родина залишають кімнату для прийняття рішення стосовно подальших дій правопорушника для відшкодування завданих збитків.
Метою конференцій є сприяння тому, щоб правопорушник прийняв відповідальність та відшкодував збитки. За результатами сімейних конференцій готуються рекомендації для ювенальних судів стосовно рішення щодо неповнолітнього правопорушника.
Висновки
Підсумовуючи вищевикладене, на нашу думку, інноваційна концепція Restorative Justice беззаперечно заслуговує на увагу і потребує подальшого вивчення українськими фахівцями як в контексті іноземного досвіду, так і в напрямку розробки власних технік примирення та відшкодування, заснованих на національному досвіді та пристосованих до української реальності.
Ця концепція повинна розглядатись більш широко, ніж через її окремі вищевказані форми, а як один із основних принципів та ідей, що реалізуються через весь процес кримінального правосуддя і включають будь-які заходи перевиховання злочиння, його примирення з потерпілим, застосування до злочинця заходів виховного та громадського впливу, врахування інтересів потерпілого в кримінальному процесі та повного відшкодування завданої йому шкоди.
Найбільш значущою спробою запровадження технік Restorative Justice в Україні можна вважати законопроекти № 3412 «Проект Закону про пробацію» та № 3413 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження пробації)», подані народним депутатом України Швецем В.Д., які зараз перебувають на розгляду в Парламенті.
При втіленні реформи кримінального процесу та розробці нового Кримінально-процесуального кодексу необхідним є ґрунтовне вивчення іноземного досвіду із застосування форм та технік Restorative Justice для запозичення найкращих із них та пристосування їх до правової реальності в Україні, а також розробка та запровадження власних українських технік Restorative Justice з метою зниження рецидиву злочинності, перевиховання правопорушників, реабілітації потерпілих та відшкодування завданої злочинами шкоди.
Це має бути ще одним етапом створення в Україні якісно нової, високоефективної та справедливої системи кримінального судочинства.
Список використаної літератури:
1.The restorative justice model and its corruption. Електронний ресурс. - [Режим доступу]: http://www.sfu.ca/cfrj/fulltext/vaes.pdf
2.H. ZEHR, Changing Lenses: a New Focus for Crime and Justice, Ontario, Herald Press, 1990, 181.
3.Calgary Community Conferencing. Електронний ресурс. - [Режим доступу]: http://www.calgarycommunityconferencing.com/our_beliefs.asp
4.S. SHARPE, Restorative Justice: a Vision for Healing and Change, Edmonton, Edmonton Victim Offender Mediation Society, 1998, 7-12.
5.Restorative Justice Online (a service of the Prison Fellowship International Centre for Justice and Reconciliation). Електронний ресурс. - [Режим доступу]:http://www.restorativejustice.org/university-classroom/01introduction
6.Kevin Libin. Sentencing circles for aboriginals: Good justice? National Post • Thursday, Feb. 26, 2009
7.http://www.nationalpost.com/news/story.html?id=1337495
8.http://www.cyf.govt.nz/youth-justice/family-group-conferences.html#Whathappensatafamilygroupconference5
9.http://www.realjustice.org/articles.html?articleId=424
