Податкові наслідки списання кредитної заборгованості
01.07.2014
Публікація опублікована на: www.prostopravo.com.ua/nalogi/stati/nalogovye_posledstviya_spisaniya_kreditnoy_zadolzhennosti
Податкові наслідки списання кредитної заборгованості
У зв’язку з підвищенням курсів іноземних валют відносно національної валюти та масовою неспроможністю боржників виплатити борги за кредитними договорами банки почали «йти назустріч» боржникам, списуючи борги за так званими “пільговими” програмами. Наприклад, в одному з найбільших банків діє програма “60/40”, за умовами якої при погашенні боржником 60% суми боргу залишок його боргу анулюється і боржник має право отримати від банку омріяну довідку про відсутність заборгованості На перший погляд здається, що нарешті банк до боржника не має ніяких претензій і про погашення безкінечного кредиту можна забути. Однак для держави в особі податкових органів таке списання (прощення) боргу означає, що колишній боржник банку отримав додаткове благо, яке має оподатковуватися. Оскільки банк в кредитних відносинах з боржником виступає податковим агентом щодо боржника, то при списанні (прощенні) боргу банк повідомляє боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України). Тобто банк таким чином знімає себе обов’язок по сплаті податку за списаним боргом і перекладає його на боржника. Варто також знати, що дані про те, що особі було списано борг, подаються банком до податкового органу і потрапляють в базу даних автоматично, тому уникнути сплати податку “переховуючись” від податкового органу або не подаючи декларацію не вдасться. Як наслідок колишній боржник банку отримує податкове повідомлення-рішення, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи на суму списаної заборгованості, а також звинувачено в неподанні (або незазначенні відомостей про «дохід у вигляді додаткового блага») податкової декларації за останній рік (штраф 170 грн.). Наприклад, якщо банком списано 1 000 000 грн. (навіть “віртуально” нарахованої пені), то податковий орган застосовуватиме 17 відсотків від прощеного боргу, до сплати до Державного бюджету належить 170000 грн. податку та 42500 грн. штрафу. Виникає патова ситуація, коли боржник позбувшись боргу у банку, отримав інший, можливо, ще більший за первинний кредитний борг, перед кредитором ще більш “хижим” та настирним — державою. Податкове повідомлення-рішення вступає в силу через 10 днів після його отримання, податковий борг вважається узгодженим, і тоді починає нараховуватись пеня, у податкових органів з'являється право накласти арешт на майно боржника і звернути стягнення на нього. На сьогодні в Україні немає визнаної та усталеної практики щодо того, яким чином вирішувати такого роду спори суддям. Принциповим питанням є тлумачення суддями п. 14.1.47 ст. 14 Податкового кодексу України, за якою додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу), а також п. 164.2.17 ст. 164 ПК України, а саме: «додаткового блага, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності». Наприклад, в мотивувальній частині постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 809/569/14 суд дійшов до висновку, що заборгованість, прощена позивачу банківськими установами (в тому числі відсотки та пеня), включається до його річного оподатковуваного доходу як отримане додаткове благо. В постанові ж Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі № 822/4594/13-а вказано, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. В ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі № 822/4594/13-а, якою залишено без змін та підтримано рішення суду першої інстанції, вказано, що відсотки нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника. Сума боргу в цьому контексті одними суддями вважається як сума тіла, процентів, пені, штрафних санкцій, комісій за кредитним договором, іншими ж – тільки тіло кредиту, тобто те, що боржник фактично отримував. Податковий орган не буде розбиратися, що банк списав боржнику: тіло кредиту чи штрафні санкції – все вважається додатковим благом. Однак на нашу думку, яка співпадає з більшою частиною судової практики в даного роду спорах, визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Об’єктивно, що ні пені, ні штрафів, ні відсотків за кредитом боржник не отримував ні в якій формі, і це може бути основним аргументом для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до вищих податкових органів чи в суді. Також такий підхід з боку податкових органів нівелює норми щодо позовної давності щодо нарахування пені та штрафних санкцій тільки за 1 рік відповідно до п. 1 ч. ст. 258 ЦК України. Так, наприклад, боржнику можуть бути нараховані 500 000 грн. пені за останні 5 років. Податковий орган не цікавить питання позовної давності, ним буде знову ж таки вважатися, що особа отримала як додаткове благо 500 000 грн. Отже, якщо баком списано (прощено) тіло кредиту, тобто частина того, що на руки було отримано боржником, то цілком правомірно, що таку дію можна вважати додатковим благом, а тому вимоги податкового органу щодо сплати податку будуть правомірними. Однак якщо банком списано заборгованості по відсотках, штрафних санкціях, пені, комісії, що податковим органом розцінено як отримання доходу – додаткового блага, то в такому випадку є реальні шанси успішно оскаржити дії податкового органу і не сплачувати податок за абстрактне, фактично не отримане додаткове благо. Залишається тільки сподіватися, що суди стануть на сторону колишніх боржників банків, оскільки явно така ситуація відносно останніх є як незаконною, так і несправедливою.
21.04.2014 р., адвокат і партнер Москаленко Анастасія Володимирівна, юрист Москаленко Дарина Володимирівна, ЮФ «Москаленко і Партнери»
Податкові наслідки списання кредитної заборгованості
У зв’язку з підвищенням курсів іноземних валют відносно національної валюти та масовою неспроможністю боржників виплатити борги за кредитними договорами банки почали «йти назустріч» боржникам, списуючи борги за так званими “пільговими” програмами. Наприклад, в одному з найбільших банків діє програма “60/40”, за умовами якої при погашенні боржником 60% суми боргу залишок його боргу анулюється і боржник має право отримати від банку омріяну довідку про відсутність заборгованості На перший погляд здається, що нарешті банк до боржника не має ніяких претензій і про погашення безкінечного кредиту можна забути. Однак для держави в особі податкових органів таке списання (прощення) боргу означає, що колишній боржник банку отримав додаткове благо, яке має оподатковуватися. Оскільки банк в кредитних відносинах з боржником виступає податковим агентом щодо боржника, то при списанні (прощенні) боргу банк повідомляє боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України). Тобто банк таким чином знімає себе обов’язок по сплаті податку за списаним боргом і перекладає його на боржника. Варто також знати, що дані про те, що особі було списано борг, подаються банком до податкового органу і потрапляють в базу даних автоматично, тому уникнути сплати податку “переховуючись” від податкового органу або не подаючи декларацію не вдасться. Як наслідок колишній боржник банку отримує податкове повідомлення-рішення, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи на суму списаної заборгованості, а також звинувачено в неподанні (або незазначенні відомостей про «дохід у вигляді додаткового блага») податкової декларації за останній рік (штраф 170 грн.). Наприклад, якщо банком списано 1 000 000 грн. (навіть “віртуально” нарахованої пені), то податковий орган застосовуватиме 17 відсотків від прощеного боргу, до сплати до Державного бюджету належить 170000 грн. податку та 42500 грн. штрафу. Виникає патова ситуація, коли боржник позбувшись боргу у банку, отримав інший, можливо, ще більший за первинний кредитний борг, перед кредитором ще більш “хижим” та настирним — державою. Податкове повідомлення-рішення вступає в силу через 10 днів після його отримання, податковий борг вважається узгодженим, і тоді починає нараховуватись пеня, у податкових органів з'являється право накласти арешт на майно боржника і звернути стягнення на нього. На сьогодні в Україні немає визнаної та усталеної практики щодо того, яким чином вирішувати такого роду спори суддям. Принциповим питанням є тлумачення суддями п. 14.1.47 ст. 14 Податкового кодексу України, за якою додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу), а також п. 164.2.17 ст. 164 ПК України, а саме: «додаткового блага, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності». Наприклад, в мотивувальній частині постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 809/569/14 суд дійшов до висновку, що заборгованість, прощена позивачу банківськими установами (в тому числі відсотки та пеня), включається до його річного оподатковуваного доходу як отримане додаткове благо. В постанові ж Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі № 822/4594/13-а вказано, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. В ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі № 822/4594/13-а, якою залишено без змін та підтримано рішення суду першої інстанції, вказано, що відсотки нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника. Сума боргу в цьому контексті одними суддями вважається як сума тіла, процентів, пені, штрафних санкцій, комісій за кредитним договором, іншими ж – тільки тіло кредиту, тобто те, що боржник фактично отримував. Податковий орган не буде розбиратися, що банк списав боржнику: тіло кредиту чи штрафні санкції – все вважається додатковим благом. Однак на нашу думку, яка співпадає з більшою частиною судової практики в даного роду спорах, визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Об’єктивно, що ні пені, ні штрафів, ні відсотків за кредитом боржник не отримував ні в якій формі, і це може бути основним аргументом для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до вищих податкових органів чи в суді. Також такий підхід з боку податкових органів нівелює норми щодо позовної давності щодо нарахування пені та штрафних санкцій тільки за 1 рік відповідно до п. 1 ч. ст. 258 ЦК України. Так, наприклад, боржнику можуть бути нараховані 500 000 грн. пені за останні 5 років. Податковий орган не цікавить питання позовної давності, ним буде знову ж таки вважатися, що особа отримала як додаткове благо 500 000 грн. Отже, якщо баком списано (прощено) тіло кредиту, тобто частина того, що на руки було отримано боржником, то цілком правомірно, що таку дію можна вважати додатковим благом, а тому вимоги податкового органу щодо сплати податку будуть правомірними. Однак якщо банком списано заборгованості по відсотках, штрафних санкціях, пені, комісії, що податковим органом розцінено як отримання доходу – додаткового блага, то в такому випадку є реальні шанси успішно оскаржити дії податкового органу і не сплачувати податок за абстрактне, фактично не отримане додаткове благо. Залишається тільки сподіватися, що суди стануть на сторону колишніх боржників банків, оскільки явно така ситуація відносно останніх є як незаконною, так і несправедливою.
21.04.2014 р., адвокат і партнер Москаленко Анастасія Володимирівна, юрист Москаленко Дарина Володимирівна, ЮФ «Москаленко і Партнери»
